Село Богданівка розташована на живописному рівнинному березі річки Самара, в 23 кілометрах від районного центру; в 13 кілометрах від залізнодорожнього роз”зду Богуславський на лінії Павлоград – Красноармійське Донецької залізної дороги. Здавна село славилось родючими землями та садами, що приваблювало селян.

На початку XX століття рівень культури був низьким. На все село був один учитель. Майже всі мешканці села були неграмотними. Першим вчителем в Богданівці був Гудзенко Андрій Якович.

В той час відкривалися лікбези, де навчали людей грамоті. Навчались ввечері після домашніх та польових робіт.

У тридцятих роках у селі створюються перші комсомольські осередки , які допомагали боротися з неграмотністю на селі. Перші пристосовані до навчання приміщення, які з”явилися в районі так званої “ тридцятки”

( місцева назва) , де навчались початкові класи, та в центрі села на місці теперішнього Будинку побуту та шкільної котельної, де знаходилась основа школа.

Завучем та учителем одночасно була Панасенко Феня Андріївна, з нею також працювала вчителька початкових класів Константинова Ніна Корніївна.

З 1937 по 1939 рік школа не працювала у зв”язку з політичними умовами в країні.

У 1939 році директором школи був призначений відставний підводник, колишній політпрацівник Володимир Пантелейович Ясиров, кавалер ордена Червоного Прапора, який тоді зустрічався дуже рідко.

Завучем школи, яка відроджувалася , було призначено Петра Миколайовича Калмикова. Це був досвідчений педагог, який став для багатьох молодих вчителів справжнім наставником.

В цьому ж році в село приїхала Храмцова Дора Федорівна, вчитель математики.

Але війна перервала навчальний процес у школі. Педагоги – чоловіки пішли на фронт, деякі жінки з педколективу були евакуйовані, ті, Що залишились вели чергування в школі.

17 червня 1943 року село Богданівка було визволене від німецько- фашистських загарбників і навчальний процес було відновлено.

З 1944 року працює повна середня школа з кількістю учнів близько 200. Наповненість учнів в класах була різною по 9 та по 28 учнів.

Директором школи був призначений Бачурін Георгій Абрамович, який став керівником оновленого педколективу . довгожителі села пам”ятають їхні імена:

-         Разводова Марія Федорівна, Жулєй Юлія Миколаївна, Шайкова Дора Федорівна вчителі математики.

-         Пересада Любов Іванівна, Осмінкіна Поліна Іванівна, Сєліна Марія Омелянівна, Боровик Катерина Андріївна вчителі початкових класів.

-         Астанков Михайло Іванович учитель історії та географії, його дружина Астанкова Олена Федорівна вчитель початкових класів.

Цей колектив вчителів пропрацював до 1978 року.

Бачуріна Т.А. змінив Чуніховський Іван Федорович, який пропрацював директором недовго. Храмцова (Шайкова) Дора Федорівна в той час працювала завучем.

Чуніховського І.Ф. змінив Чуприна Андрій Хомич. З ним працювали його діти. Син Іван Андрійович вчитель історії та дочка Софія Андріївна вчителька початкових класів.

2 роки після Чуприна А.Х. директором працював Зав райський Опанас Денисович, який пізніше очолив районний відділ освіти.

Хнитченко Михайло Володимирович змінив Чуприну А.Х. , але директором пропрацював недовго. Потім був призначений завучем школи і на цій посаді пропрацював довгий час.

З 1960 року по 1962 роки школу очолював Боровик Григорій Семенович.